Вісник Вінницького політехнічного інституту

ВРАЗЛИВОСТІ ТА КІБЕРБЕЗПЕКА STARLINK

Д. М. Розенвассер — 2025-06-27

Комплексно проаналізовано вразливості та проблеми кібербезпеки супутникової мережі Starlink, яка забезпечує глобальний доступ до інтернету через мережу низькоорбітальних супутників. Розглянуто технологічні аспекти функціонування системи, зокрема архітектуру мережі, принципи передачі даних, а також взаємодію між супутниками, наземними станціями та користувацькими терміналами. Окреслено ключові компоненти системи, які можуть стати об’єктами потенційних кібератак, зокрема супутники, наземні шлюзи та клієнтські термінали. Особливу увагу приділено аналізу основних загроз, таких як перехоплення сигналу, DDoS-атаки, несанкціонований доступ до даних, глушіння сигналу та фізичні збої в роботі супутників. Досліджено можливі наслідки таких атак для приватних користувачів, бізнесу, військової інфраструктури та глобальної комунікаційної мережі. Проаналізовано поточний стан кібербезпеки Starlink, зокрема використання шифрування, автентифікації, протоколів захищеної передачі даних та систем раннього виявлення загроз. Дано рекомендації для поліпшення кіберзахисту, зокрема впровадження механізмів динамічного шифрування, підвищення стійкості мережі до зовнішніх атак, вдосконалення стратегій реагування на інциденти та інтеграцію передових технологій, таких як квантова криптографія та мережі нульової довіри. Оцінено загальний рівень безпеки системи, включно з показниками стійкості до атак, часу реагування на інциденти та доступністю мережі. Окреслено перспективні напрями для зниження ризиків і забезпечення стабільної роботи інфраструктури Starlink в умовах сучасних кіберзагроз. На основі чисельних показників оцінено рівень захищеності системи, зокрема стійкість до зовнішніх загроз і здатність відновлюватися після атак.

РОЗВИТОК ІННОВАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ВНТУ НА ОСНОВІ ШКОЛИ СТАРТАПІВ «ВІННИЦЬКИЙ ВИКЛИК» (ДО ДЕСЯТИРІЧНОГО ЮВІЛЕЮ РОБОТИ ШКОЛИ)

Р. Н. Квєтний — 2025-06-27

Комплексно проаналізовано інноваційний потенціал Вінницького національного технічного університету (ВНТУ) з урахуванням десятирічного досвіду діяльності Школи стартапів «Вінницький виклик», яка функціонує в рамках Всеукраїнської інноваційної екосистеми «Sikorsky Challenge Україна». Дослідження зосереджено на визначенні ефективних механізмів інтеграції практичного досвіду стартап-руху в освітній процес та наукову діяльність ВНТУ. Запропоновано модель взаємодії освіти, науки та бізнесу, яка забезпечує формування університетського середовища, сприятливого для інноваційного підприємництва та комерціалізації наукових розробок.

Важливою складовою є опис діяльності школи стартапів протягом 2015–2025 років, де простежено її еволюцію від локальної ініціативи до національного та міжнародного визнання. У межах школи реалізовано десятки технологічних проєктів, зокрема у галузях оборони, енергетики, медицини та екології. Значну увагу приділено підготовці студентів та викладачів у сфері стартап-підприємництва через навчальні модулі, менторство, міжнародне стажування, пітчинг-платформи та роботу з інвесторами.

У статті також зауважено на успішних стартапах, що отримали міжнародні відзнаки, такі як SolarInt (енергетика), BrightBrille (AI), Escadron (оборонна технологія). Описано механізми організаційної та фінансової підтримки школи, зокрема гранти Міністерства освіти і науки України, співпрацю з міською радою та підтримку з боку ізраїльських інвесторів.

Проаналізовано головні виклики, зокрема недофінансування ранніх етапів стартапів, низьку мотивацію викладачів до участі в підприємницьких активностях, та запропоновано шляхи подолання цих бар’єрів. Зроблено висновок про можливість масштабування моделі «Вінницького виклику» на інші заклади вищої освіти України, з урахуванням місцевих особливостей та потреб.

Отримані результати мають вагоме значення для стратегічного розвитку інноваційної екосистеми ВНТУ та формування моделі взаємодії між академічним середовищем і ринком. Запропоновано рекомендації щодо створення регіональних стартап-хабів, університетських венчурних фондів, розширення міжнародної співпраці, що загалом сприятиме посиленню інноваційного потенціалу країни в умовах цифрової трансформації та післявоєнної відбудови.

МОДЕЛЮВАННЯ ПРОЦЕСУ УПРАВЛІННЯ ДИНАМІКОЮ ПОЗДОВЖНЬО-РІЗАЛЬНОГО СТАНУ

І. Г. Грабар — 2025-06-27

Розглянуто проблематику процесів перемотки паперу і дотримання технологічних параметрів для забезпечення якості цього процесу. Проведено огляд складових сучасної елементної механічної та електронної бази для проектування та створення машин, які виконують процеси перемотки різних рулонних матеріалів і паперу зокрема. Приділено увагу специфіці використання програмованих логічних контролерів та електроприводу для проектування машин перемотки.

Експериментально досліджено кінетику електричних (напруга і струм) та механічних (кутова швидкість ротора та крутний момент на валу) характеристик верстата ПРС-501 у перехідних процесах розгону й гальмування у разі переходу із заправної на робочу швидкість.

На основі отриманої раніше динамічної моделі запропонована система керування, розроблена на основі SIEMENS SIMATIC S7-300 та електроприводу SIEMENS SINAMICS DCM. Виявлено високу достовірність кореляції кутової швидкості від напруги якоря (R²= 0,8588) та моменту на валу від струму споживання (R²= 0,8337) в режимі розгону. В режимі гальмування відповідно R²= 0,9117 та R²= 0,8865.

Досліджено механічні параметри міцності перемотуваного паперу та залежності між індексом міцності та механічними параметрами вузла розмотки для дотримання заданого для якісної перемотки натягу. Проведено аналіз статистичних даних за індексом міцності в повздовжньому та поперечному напрямках для одного сорту паперу.

Запропонована система управління натягом двигуна розкату на основі ПІД-регулятора. Вивчені механічні властивості паперу в повздовжньому та поперечному напрямках показують, що у всьому діапазоні їх варіації виконується основна умова міцності s_техн< [s], і відповідно M_т< [M]. В системі управління запропонована концепція обмеження робочого моменту для забезпечення натягу замість прямого керування моментом задля забезпечення безпечного процесу перемотки в разі обриву полотна.

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ ЗМАЩУВАЛЬНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ МОТОРНОЇ ОЛИВИ NISSAN MOTOR OIL 10W–30 ЗА КРИТЕРІЄМ МІЦНОСТІ АДСОРБОВАНОЇ ПЛІВКИ

О. В. Орисенко — 2025-06-27

Розглянуто актуальні питання оцінки змащувальних властивостей моторної оливи залежно від температурних умов експлуатації та рівня її зношування, спричиненого пробігом автомобіля.

Наведено результати експериментальних досліджень, метою яких є визначення зусилля розриву адсорбованої на поверхнях тертя масляної плівки моторної оливи Nissan Motor Oil 10W–30.

Для цього розроблено спеціальну машину тертя, яка здатна створювати максимально близькі до реальних умови роботи такого вузла як вал та коромисла клапанів механізму газорозподілу.

В експериментальних дослідженнях варіювались два фактори: температура моторної оливи та пробіг автомобіля. Результати експерименту оброблено методами математичної статистики, отримано рівняння регресії у кодовому та натуральному вигляді, що описує залежність зусилля розриву плівки від досліджуваних параметрів.

Встановлено, що з підвищенням температури моторної оливи зусилля розриву зменшується, а найвищі значення цього показника фіксуються приблизно у разі пробігу в 2500 км. Виявлено також, що олива у разі невеликого пробігу автомобіля може демонструвати кращі змащувальні властивості, аніж нова, що пояснюється накопиченням у ній продуктів згоряння, які мають підвищену дипольність та певною мірою поліпшують її здатність до адсорбції на металевих поверхнях.

На основі дослідження сформульовано практичні рекомендації щодо оптимізації періодичності заміни моторної оливи, зокрема важливість дотримання регламенту виробника та можливість часткового змішування нової оливи з невеликою кількістю старої для поліпшення змащувальних властивостей. Отримані результати можуть бути використані для удосконалення методів експлуатаційної діагностики технічного стану автомобільного двигуна.

ДОСЛІДЖЕННЯ ЕНТРОПІЙНИХ ОЦІНОК ДІАГНОСТИЧНИХ ХАРАКТЕРИСТИК ТЕХНОЛОГІЧНИХ СИСТЕМ НА ОСНОВІ ЙМОВІРНІСНИХ РОЗПОДІЛІВ

С. В. Ковалевський — 2025-06-27

Здійснено поєднання теоретичних положень і практичних експериментів для обґрунтування універсального інформаційного підходу до діагностики технологічних систем. На початку дослідження автори звертаються до фундаментальних ідей ентропії Шеннона як міри невизначеності, пояснюючи її роль у кількісному оцінюванні інформаційної насиченості діагностичних сигналів. Головна ідея полягає в тому, що традиційні статистичні характеристики — математичне сподівання чи дисперсія — не завжди дозволяють вичерпно описати складні структурні зміни в матеріалах, особливо в умовах магніто-резонансної обробки. Саме тому розроблено підхід, який дає змогу порівнювати різні ймовірнісні моделі за єдиною інформаційною шкалою. Детально представлено методологію, яка передбачає побудову єдиного коректованого простору параметрів: всі розподіли вирівнюються за спільними характеристиками середнього значення та розсіювання, що забезпечує безпристрасне порівняння. На прикладі п’яти матеріалів — сталі, міді, дюралюмінію, текстоліту й органічного скла — проведено моделювання спектральних відгуків у відповідь на широкосмугове вібраційне збудження в постійному магнітному полі. Для кожного зразка отримано амплітудно-частотні характеристики, що дозволило виявити унікальні «спектральні відбитки» матеріалів. Висока упорядкованість сталевого відгуку, проявлена вираженим резонансним піком, протиставляється практично рівномірному спектру діелектриків, що свідчить про різні механізми взаємодії широкосмугових вібрацій і магнітного поля з матеріалом. Результати демонструють, що спектральна ентропія є чутливим індикатором структурних змін: зменшення її значення корелює зі зростанням впорядкованості матеріалу, а підвищена ентропія вказує на рівномірний розподіл енергії по частотах. На основі отриманих даних сформульовано практичні рекомендації щодо вибору оптимальних статистичних моделей для різних класів матеріалів: наприклад, для феромагнітних металів доцільно використовувати розподіли з більшою вагою важких «хвостів», тоді як для неметалевих матеріалів — моделі з максимальною інформаційною невизначеністю. Запропонований підхід відкриває нові перспективи для інформаційно-орієнтованої діагностики та неруйнівного контролю, сприяючи підвищенню надійності та ефективності технологічних процесів у машинобудуванні та матеріалознавстві.

КОНТРОЛЕР АВТОМАТИКИ ТЕПЛОВОГО ПУНКТУ З ПІДСИСТЕМАМИ КОНТРОЛЮ ПАРАМЕТРІВ МІКРОКЛІМАТУ В УМОВАХ ГІБРИДНОГО ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ ТЕПЛИЧНОГО КОМПЛЕКСУ

С. М. Якимець — 2025-06-27

Розглянуто питання щодо підвищення енергоефективності тепличного господарства в контексті сучасних викликів декарбонізації та впровадження відновлюваних джерел енергії. Проаналізовано технології інтелектуального управління мікрокліматом теплиць, включаючи сенсорні системи, автоматизовані алгоритми контролю та гібридні схеми електропостачання на основі сонячної енергетики. Автори пропонують рішення для підвищення енергетичної автономності тепличних комплексів, що сприяє зниженню операційних витрат та забезпеченню стійкості агровиробництва у разі використання гібридної схеми електропостачання тепличних комплексів з сонячними панелями. Проаналізовано економічні переваги, зокрема зниження витрат на електроенергію та можливість продажу надлишкової генерації в мережу. Розглянуто енергетичну автономність і надійність системи завдяки комбінуванню різних джерел живлення. Приділено увагу екологічним аспектам, таким як скорочення викидів СО₂ та зменшення навантаження на електромережу. Запропоновано узагальнену структурну схему системи, що містить основні блоки управління енергопостачанням та мікрокліматом теплиць. Детально описано функціональну схему контролера автоматики, який забезпечує ефективний розподіл енергії, стабільність мікроклімату та мінімізацію впливу людського фактора теплового пункту та запропоновано принципову схему реалізації. Проаналізовано енергоспоживання основних систем теплиці під час використання різних методів управління мікрокліматом. Встановлено, що впровадження інтелектуальних систем регулювання дозволяє значно знизити енергоспоживання: від 30…40 %, за використання інтелектуальних алгоритмів, до 50…60 %, у разі впровадження комплексних IoT-рішень на основі нейронних мереж та генетичних алгоритмів. Запропоноване схемне рішення підсистеми контролю мікроклімату. Наведено детальний опис функціональних компонентів системи, їх призначення та взаємодію. У дослідженнях проведено економічний аналіз окупності запропонованих систем. Встановлено, що перехід від ручного керування до інтелектуальних та IoT-систем дозволяє скоротити витрати на електроенергію до 60 % і забезпечити окупність у межах 0,3…1,5 року залежно від складності впровадження. Результати дослідження можуть бути використані для раціоналізації енергоспоживання в аграрному секторі, підвищення енергоефективності та сталого розвитку тепличного господарства.

CFD-МОДЕЛЮВАННЯ ПРИЙНЯТНОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ ПОШИРЕНИХ НА РИНКУ УКРАЇНИ ПЕЛЕТ, ЯК ПАЛИВА ДЛЯ ПЕЛЕТНОГО КОТЛА З ПАЛЬНИКОМ РЕТОРДНОГО ТИПУ

А. Ю. Рачинський — 2025-06-27

Котли СЕТ призначені для теплопостачання житлових будинків, споруд комунально-побутового та промислового призначення, обладнаних системами опалення з природною або примусовою циркуляцією води як теплоносія. Ескізні креслення та деякі теплогідравлічні характеристики цих котлів є в наявності у відкритому доступі. На сайті розробника сказано, що котли працюють з автоматизованим завантаженням пелет з відходів деревини. Розробники наголошують, що можливе використання інших видів твердого палива зі зміною технічних характеристик та терміну служби котла.

Для того, щоб не проводити вартісний експеримент з наявним обладнанням, автори засобами сучасного програмного комплексу ANSYS-Fluent розробили CFD (Computation Fluid Dynamics) модель процесів, які відбуваються у водогрійному котлі СЕТ 25 АП потужністю 25 кВт під час спалювання різних видів пелет. Обчислення проводились за допомогою академічної ліцензії програмного комплексу ANSYS Student. Ця ліцензія є безкоштовною (з 2015 року) і призначена для розв’язання ознайомлювальних і освітніх задач в академічному середовищі. Досліджуючи процеси, які відбуваються під час спалювання пелет як палива, автори провели моделювання теплогідравлічних характеристик течії безперервної газової фази під час її взаємодії з дискретною фазою у вигляді пелетних гранул. Проведена верифікація результатів CFD-моделювання згідно з паспортними даними від розробника котла СЕТ-25 для випадку спалювання деревних пелет. Показано, що розбіжність результатів не перевищує 2 %, отже розроблену модель можна використовувати для моделювання спалювання інших поширених видів пелет — з деревини хвойних порід, рапсу, з пташиного посліду та соломи, а також з донних мулів. Отримані результати можуть бути корисними для проектування нових конструкцій водогрійних котлів і перевірного розрахунку наявних.

ОСОБЛИВОСТІ РОЗРАХУНКУ ВОДОГРІЙНИХ КОТЛІВ СЕРЕДНЬОЇ ПОТУЖНОСТІ НА ТРІСЦІ ДЕРЕВИНИ

Л. А. Боднар — 2025-06-27

Проведено дослідження показників водогрійного котла потужністю 1800 кВт для спалювання тріски деревини. Проаналізовано літературні джерела щодо методик розрахунку водогрійних котлів середньої потужності на твердому біопаливі. Зазначено, що впровадження котлів на твердому біопаливі сприятиме заміщенню викопних видів палива, оновленню наявного обладнання для спалювання рослинної твердої біомаси, розвитку виробництва нового обладнання та його вдосконалення. Показано, що в сучасній літературі вкрай обмаль інформації щодо методів розрахунку котлів середньої потужності на твердій біомасі, а наявна інформація не систематизована і не узагальнена. Показано, що в Нормативному методі теплового розрахунку котлоагрегатів відсутня інформація щодо особливостей розрахунку котлів на твердій біомасі, а саме: відсутні рекомендації з розрахунку теплообміну в топці котла, в теплообміннику з інтенсифікованим теплообміном для котлів на твердій біомасі. Досліджено вплив частки виносу золи, коефіцієнта надлишку повітря, вологості деревини, коефіцієнта А_ash на температуру димових газів на виході з котла і порівняно з даними експлуатації. Запропоновано особливості розрахунку водогрійного котла на трісці деревини. Порівняно розрахункові показники температури газів на виході з котла з даними, отриманими під час експлуатації. Показано, що в літературних джерелах обмаль інформації щодо рекомендованих значень теплової напруги дзеркала горіння для сучасних способів спалювання рослинної твердої біомаси. Вказано, що дослідження процесів спалювання твердої біомаси і розробка методик розрахунку, формування бази даних з необхідними для розрахунків коефіцієнтами є досить актуальним завданням.

Вказано, що на цьому етапі досліджень методику розрахунку теплообміну в топці котла, наведену в нормативному методі теплового розрахунку котлоагрегатів варто використовувати для розрахунку водогрійних котлів середньої потужності. Незважаючи на спрощення, закладені в математичну модель, результати розрахунків і даних експлуатації відрізняються несуттєво.

ТЕПЛОПОСТАЧАННЯ НА БАЗІ ТЕПЛОНАСОСНИХ СИСТЕМ: ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНА ОПТИМІЗАЦІЯ У РАЗІ ЗАБОРУ ТЕПЛА З ВОДОТОКІВ

Н. М. Слободян — 2025-06-27

Розглянуто техніко-економічні аспекти застосування теплонасосних установок (ТНУ) у системах теплопостачання, що ґрунтуються на використанні низькопотенційної теплоти (НПТ) з природних водних джерел, зокрема річкових водотоків. Теплонасосні системи здатні ефективно використовувати природні ресурси для забезпечення енергетичних потреб, що є важливим аспектом у контексті зниження енергетичних витрат та впливу на довкілля. Обґрунтовано переваги використання замкнутої схеми теплозабору з циркуляцією теплоносія з низькою температурою замерзання, що забезпечує надійність роботи системи у зимовий період та знижує ризик утворення льоду в теплообмінниках. Представлено конструктивні варіанти теплообмінників для вилучення теплоти з водного середовища, які дозволяють підвищити ефективність теплопередачі та зменшити гідравлічні втрати в системі.

Проаналізовано недоліки традиційних донних колекторів з поліетиленових труб, зокрема їхню високу матеріаломісткість, складність монтажу, а також схильність до засмічення, що знижує ефективність системи в цілому. Як альтернативу запропоновано використання трубчастих ґраток, орієнтованих перпендикулярно до напрямку течії, що дозволяє поліпшити теплообмін, зменшити гідравлічні втрати і підвищити ефективність вилучення теплоти, завдяки збільшенню контактної площі між теплоносієм і водним середовищем. Цей підхід дозволяє значно знизити загальні витрати на експлуатацію системи та забезпечити сталий та надійний процес теплопостачання.

Досліджено питання гідравлічного опору, вартості матеріалів, вибору оптимального теплоносія та інших важливих експлуатаційних характеристик, які суттєво впливають на загальну економічну ефективність системи. Сформульовано задачу техніко-економічної оптимізації конструкції теплообмінника з урахуванням двох змінних — діаметра труб та їхньої загальної довжини. Як критерій оптимізації вибрано мінімальний термін окупності системи порівняно з базовим варіантом прямого електрообігріву. Запропоновано методику, яка дозволяє визначити економічно доцільні конструктивні параметри теплообмінника, з урахуванням ефективності роботи ТНУ, капітальних витрат на впровадження системи та потенційні енергетичні заощадження. Підсумовано щодо перспектив широкого впровадження теплонасосних систем з водотоків у практику сталого теплопостачання, що дозволяє значно знизити енергетичні витрати та зменшити вплив на довкілля.

СПОСІБ ВИЗНАЧЕННЯ МІСЦЯ РОЗТАШУВАННЯ ДЖЕРЕЛА ПРОВАЛУ НАПРУГИ ВІДНОСНО МЕЖІ БАЛАНСОВОЇ НАЛЕЖНОСТІ

А. В. Волошко — 2025-06-27

Невизначеність розташування джерела провалу напруги на межі балансової належності ускладнює своєчасне реагування відповідного обслуговувального персоналу на пошкодження в електричній мережі і також призводить до частих правових суперечок між споживачами електричної енергії та її постачальниками. Визначення напрямку пошкодження в сторону споживача чи постачальника електричної енергії проводиться шляхом аналізу напруги зворотної послідовності на лінії електропередачі та струму зворотної послідовності, що протікає через цю лінію, з подальшим їх порівнянням за їхніми відносними фазовими кутами. Зважаючи на те, що кутові характеристики у разі провалів напруги у внутрішній мережі підприємства можуть істотно відрізнятися від кутових характеристик у зовнішніх мережах через неоднорідність мереж різних ступенів номінальних напруг, це може вплинути на кутові характеристики і призвести до суттєвих похибок. Також дослідження показали, що визначення крутного моменту для традиційного напрямного елемента зворотної послідовності має низку обмежень: напруга зворотної послідовності обернено пропорційна потужності джерела живлення; опір у місці пошкодження знижує рівень струму зворотної послідовності; значення традиційного напрямного моменту зворотної послідовності безпосередньо залежать від рівня струму та напруги зворотної послідовності, що обмежує можливості виявити напрям пошкодження. У роботі запропоновано спосіб визначення розташування джерела провалу напруги відносно межі балансової належності в трифазній електричній мережі шляхом розробки напрямного елемента повного опору зворотної послідовності. Разом з цим, за прямого напрямку пошкодження повний опір зворотної послідовності завжди негативний, а за зворотного — завжди позитивний. Дієвість цього визначення напрямку пошкодження перевірено шляхом моделювання провалу напруги типу В (зниження напруги на двох з трьох фаз трифазної мережі, зазвичай внаслідок двофазного короткого замикання або міжфазного пошкодження). Результати перевірки виявилися задовільними.

ОПТИМІЗАЦІЯ ІНТЕГРУВАННЯ ЕЛЕКТРОХІМІЧНИХ НАКОПИЧУВАЧІВ ЕНЕРГІЇ ДЛЯ ПІДВИЩЕННЯ ЕНЕРГОЕФЕКТИВНОСТІ РОЗПОДІЛЬНИХ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖ

В. В. Кулик — 2025-06-27

Досліджено процес розміщення електрохімічних накопичувачів енергії (ЕНЕ) у первинних мережах операторів систем розподілу (ОСР). Вони застосовуються для зменшення пікових навантажень електромереж і, як наслідок, зменшення витрат на закупівлю електроенергії на енергетичному ринку, зменшення втрат електроенергії та підвищення якості напруги. Показано, що оптимізація місць приєднання ЕНЕ, їхньої ємності та максимальної потужності заряду/розряду пов’язана з алгоритмічними складностями. Через комплексність показника ефективності необхідно застосовувати комплексні критерії оптимальності та враховувати активні обмеження. До того ж інвестиційний клімат в Україні, тенденції розвитку розподільних мереж та ринкові механізми спричиняють невизначеність в ухваленні рішень. В роботі запропоновано формалізовану постановку задачі оптимізації інтегрування ЕНЕ у розподільні мережі, а також розроблено метод її розв’язання. Отримані рішення підвищують ефективність планування інвестицій у розвиток систем накопичення енергії, зокрема, враховуючи технічні обмеження з боку ОСР, що сприяє їхній ефективній взаємодії з операторами систем накопичення (ОСН). Для спрощення постановки задачі застосовано її декомпозицію, а для її розв’язання — метод «ідеального струморозподілу» (за втратами електроенергії). За результатами дослідження показано, що цю оптимізаційну задачу можна звести до простішої задачі — розрахунку струморозподілу у заступній схемі електромереж з активними опорами. Економічні чинники враховані шляхом введення до заступної схеми фіктивних опорів. Такий оптимізаційний алгоритм характеризується меншою кількістю обчислень та високою надійністю отримання розв’язку, близького до екстремального. Врахування тенденцій ціноутворення, споживання та вироблення електроенергії протягом тривалих періодів сприяє формуванню обґрунтованих проєктних рішень з інтегрування ЕНЕ до розподільних мереж.

МЕТОД ВИЗНАЧЕННЯ ОПТИМАЛЬНИХ КОНФІГУРАЦІЙ ВУЗЛІВ ОБЛІКУ ГАЗУ ТА ПУНКТІВ ВИМІРЮВАННЯ ВИТРАТ ГАЗУ В УМОВАХ НЕВИЗНАЧЕНОСТІ

М. І. Горбійчук — 2025-06-27

Запропоновано новий метод визначення конфігурації вузлів обліку природного газу та пунктів вимірювання витрат газу, який враховує, окрім традиційних підходів до розв’язку цієї задачі на основі даних про технічні та метрологічні характеристики засобів вимірювань, також критерій сумарної вартості вимірювальних пристроїв в умовах невизначеності. Як вимірювальні прилади в статті розглядаються витратоміри змінного перепаду тиску, турбінні лічильники газу та ультразвукові витратоміри, які найчастіше застосовуються під час спорудження, ремонту або реконструкції вузлів обліку газу та пунктів вимірювання витрати газу. Сформульовано задачу вибору оптимальної конфігурації вузла обліку природного газу за умови, що параметри в оптимізаційній задачі, які зумовлені похибками вимірювань, трактуються як нечіткі числа -типу. Показано, що початкова задача трансформується в задачу цілочислового програмування, у якій коефіцієнти обмеження для визначення необлікованих втрат, залежать від параметрів трикутної функції належності, що апроксимована гаусовою функцією. Задачу визначення оптимальної кількості вимірювальних приладів для вузлів обліку природного газу або пунктів вимірювання витрат газу, сформульованої в цій роботі, розв’язано за використання програмного середовища MatLab. Ефективність розробленого програмного забезпечення оптимізаційної задачі перевірено на конкретному прикладі вибору оптимальної конфігурації вузла обліку за критерієм мінімальних фінансових затрат на оснащення вузла обліку пристроями обліку природного газу для однієї з газорозподільних станцій. Здійснено порівняльний аналіз двох варіантів оптимізаційної задачі: у детермінованій постановці і з урахуванням нечіткості коефіцієнтів, спричиненої похибками вимірювань, в обмеженні, зумовленому необлікованими втратами.

Для перевірки роботи запропонованого методу і розробленого програмного забезпечення використано вихідні дані, що враховують реальні умови експлуатації вузлів обліку газу та пунктів вимірювання витрати газу. Використання запропонованого методу дозволить знизити витрати на спорудження, ремонт або реконструкцію вузлів обліку газу та пунктів вимірювання витрати газу.

ІНФОРМАЦІЙНА ТЕХНОЛОГІЯ РЕАЛІЗАЦІЇ ФУР’Є-ІНТЕГРАЛЬНОГО МЕТОДУ ІДЕНТИФІКАЦІЇ ДЛЯ ВІДНОВЛЕННЯ ВХІДНИХ СИГНАЛІВ ІНФОРМАЦІЙНО-ВИМІРЮВАЛЬНИХ СИСТЕМ

О. О. Войцеховська — 2025-06-27

Розроблено інформаційну технологію реалізації Фур’є-інтегрального методу ідентифікації для відновлення вхідних сигналів інформаційно-вимірювальних систем за їхніми вихідними сигналами, створеного у 80 роках минулого сторіччя Б. І. Мокіним та узагальненого О. Б Мокіним. В основу розробленої інформаційної технології покладено комп’ютерну програму, створену на мові Python. Перша частина цієї Python-програми відновлює вхідний сигнал інформаційно-вимірювальної системи за її вихідним сигналом у вигляді зрізаного ряду Фур’є, що зумовлює появу на графіку цього відновленого вхідного сигналу перепадів, зумовлених скінченною кількістю відновлених гармонічних складових. Друга частина цієї Python-програми трансформує зрізаний ряд Фур’є у ряд Фур’є з нескінченною кількістю гармонічних складових, тобто формує еквівалентну модель вхідного ряду, очищену від перепадів, зумовлених скінченною кількістю відновлених гармонічних складових. З відповідним обґрунтуванням трансформацію зрізаного ряду Фур’є у ряд Фур’є з нескінченною кількістю гармонічних складових здійснено з використанням нелінійного варіанта методу найменших квадратів. В процесі реалізації Python-програми продемонстровано як впливають динамічні характеристики інформаційно-вимірювальних систем на вихідні сигнали цих систем, що підтверджено і розрахунками і графічно, і є підтвердженням необхідності доповнення інформаційно-вимірювальних систем інформаційними технологіями відновлення їхніх вхідних сигналів за їхніми вихідними сигналами зі структурою, запропонованою в цій статті. Здійснено аналіз отриманих результатів і запропоновані рішення, згідно з якими структуру запропонованої інформаційної технології та структуру Python-програми, покладеної в основу цієї інформаційної технології, можна привести у відповідність іншим умовам функціонування інформаційно-вимірювальної системи, вхідний сигнал якої відновлюється за її вихідним сигналом.

АВТОМАТИЧНЕ ВИДОБУВАННЯ ЗНАНЬ З ЕКОЛОГІЧНИХ ЗВІТІВ З ПРИВ’ЯЗКОЮ ДО ЧАСУ ТА ДО ПРОСТОРОВИХ КООРДИНАТ МАСИВІВ ВОД

К. О. Бондалєтов — 2025-06-27

Запропоновано новий метод автоматичного видобування екологічних знань з текстів звітів та новин про факти щодо стану вод річок чи їхнього забруднення. Видобування знань здійснюється з урахуванням прив’язки отриманих фактів до просторових координат конкретних масивів вод і інтервалів часу. Актуальність роботи зумовлена значною доступністю таких екологічних даних у новинах, веб-сайтах установ та соціальних медіа, необхідністю їхнього швидкого та точного оброблення. Запропонований метод поєднує виявлення фактів про стан вод чи про їх забруднення, розпізнавання географічних назв з тексту та заголовків, а також визначення часових ознак за допомогою аналізу ієрархічної структури документа. Метод оптимізує контекстно-семантичний критерій, який максимізує повноту та ймовірність виявлення усіх наявних зв’язків між ключовими словосполученнями у тексті фактів, періодами часу і масивами вод та, одночасно, мінімізує кількість хибнопозитивних зв’язків між ними, за рахунок формалізації зв’язків у вигляді триплетів “subject–predicate–object” (SPO) та використання міри Жаккара для пошуку ступеня подібності між списками ключових словосполучень, що характеризують ці факти і масиви вод. Видобування знань основано на виявленні і використанні ієрархічної структури документа, використанні великих мовних моделей, на актуалізації бази знань інформацією з використанням методу генерації з доповненням через пошук (RAG) для регулярного оновлення знань та їхньої прив’язки до періоду часу і просторових координат. Результатом є структурована база знань у вигляді триплетів «факт–масив вод–інтервал часу», який може використовуватися для аналізу динаміки стану вод, виявлення тенденцій та ухвалення управлінських рішень щодо поліпшення стану поверхневих вод.

Наведено результат застосування запропонованого методу на прикладі річного звіту про діяльність Басейного управління водних ресурсів річки Південний Буг за 2019 рік, який проілюстрував його працездатність.

ІНФОРМАЦІЙНА ТЕХНОЛОГІЯ РОЗПІЗНАВАННЯ ТА ЛОКАЛІЗАЦІЇ ОБ’ЄКТІВ НА ОСНОВІ СЛАБОКОНТРОЛЬОВАНОГО НАВЧАННЯ: ОГЛЯД ЗАДАЧ І МЕТОДІВ

В. Є. Зелений — 2025-06-27

У сучасну епоху, позначену експоненційним зростанням цифрових даних і обчислювальних ресурсів, пошук надійних систем розпізнавання об’єктів і локалізації стає дедалі важливішим завданням у безлічі областей, охоплюючи промислову автоматизацію, діагностику охорони здоров’я, моніторинг навколишнього середовища тощо. Традиційно розробка таких систем значною мірою покладалася на отримання та обробку великих наборів даних, ретельно анотованих базовими мітками істинності, процес, пов’язаний з кропіткою ручною роботою та значними фінансовими витратами. Проте парадигматична поява слабоконтрольованого навчання (WSL) стала каталізатором глибокої трансформації в цьому ландшафті, пропонуючи переконливий альтернативний шлях, за допомогою якого моделі машинного навчання можуть навчатися на менш точних або неоднозначних формах супервізії.

Відмова від суворого контролю, притаманна WSL, не тільки полегшує обтяжливий процес анотування, але й розширює сферу застосування методів машинного навчання до сценаріїв, де отримання точних анотацій є непрактичним, занадто дорогим або просто неможливим. Цей зсув у перспективі викликав ренесанс у дослідженнях та інноваціях у сфері інформаційних технологій, викликавши сплеск інтересу та інвестицій, спрямованих на використання прихованого потенціалу слабких сигналів спостереження для посилення можливостей розпізнавання об’єктів і локалізації.

Еволюція WSL в ІТ передбачає зміну парадигми в тому, як ми створюємо, розробляємо та розгортаємо інтелектуальні системи в широкому спектрі реальних додатків. Дозволяючи машинам отримувати значущу інформацію з недосконалих або неповних сигналів контролю, WSL не тільки підвищує ефективність і масштабованість систем розпізнавання об’єктів і локалізації, але також сприяє адаптивності та стійкості щодо ландшафтів даних і областей додатків, що розвиваються. Таким чином, конвергенція WSL та ІТ готова революціонізувати саму основу сучасних обчислень, відкриваючи еру, яка визначається безпрецедентними можливостями для інновацій та відкриттів.

У сфері слабоконтрольованого навчання для розпізнавання та локалізації об’єктів зберігається кілька сучасних проблем, які перешкоджають його ефективності та прийняттю. Неоднозначні та шумні слабкі сигнали спостереження часто перешкоджають продуктивності моделі, що обмежує точність локалізації та викликає проблеми масштабованості. До того ж, семантичний розрив і дрейф концепції створюють значні перешкоди, впливаючи на адаптивність і релевантність моделей WSL з часом. Етичні та суспільні наслідки, зокрема проблеми справедливості та прозорості, ще більше ускладнюють розгортання систем WSL у реальних програмах. Вирішення цих проблем потребує вдосконалення стійкості до зашумлених сигналів, покращення точності локалізації, масштабованості, узагальнення та етичних міркувань. Вирішуючи ці проблеми, WSL може повністю розкрити свій потенціал і прокласти шлях до надійніших і етично обґрунтованіших інтелектуальних систем.

У статті подано огляд сучасних підходів до розпізнавання та локалізації об’єктів на основі слабоконтрольованого навчання. Проаналізовано основні проблеми WSL: обмежена анотація даних, нечіткі мітки та шум у даних, – та описано інтегрований підхід для їхнього подолання. Запропонований підхід поєднує вдосконалену попередню обробку даних, адаптивні функції втрат з урахуванням невизначеності, розширення даних, інтеграцію предметно-орієнтованих знань і стратегій самонавчання. Обґрунтовано наукову новизну такого поєднання та теоретично показано можливість підвищення якості моделі щонайменше на 0,1 % у порівнянні з відомими рішеннями. Наведено порівняльний аналіз наявних методів (зокрема сучасної сегментаційної моделі SAM) та окреслено переваги запропонованого підходу.

ВИКОРИСТАННЯ МАШИННОГО НАВЧАННЯ ДЛЯ КЛАСТЕРИЗАЦІЇ ЦІЛЬОВОЇ АУДИТОРІЇ ВЕБ-ДОДАТКІВ

І. В. Піх — 2025-06-27

У дослідженні використано метод машинного навчання для кластеризації даних щодо цільової аудиторії веб-додатків електронної комерції. Машинне навчання є потужним інструментом аналізу, що дає змогу автоматично виокремлювати закономірності у великих вибірках, підвищуючи точність прогнозування поведінки користувачів. Вибрано основі показники взаємодії з веб-додатками: коефіцієнт відмов, тривалість сесії та коефіцієнт конверсії. Виконано нормалізацію вхідних даних. Для нормалізації та коректної роботи алгоритмів машинного навчання використано метод, що забезпечує масштабування значень у діапазоні від нуля до одиниці. Оптимальна чисельність кластерів отримана за методом «ліктя», який аналізує залежність між кількістю кластерів та внутрішньокластерною сумою квадратів відстаней. Застосовано метод k-середніх для аналізу поведінкових параметрів, що мінімізує суму квадратів відстаней між точками та центроїдами кластерів, використовуючи евклідову метрику. Візуалізацію результатів здійснено за допомогою тривимірного графіка. Представлено розподіл кластерів за аналізованими параметрами.

Результати кластеризації дозволили виділити чотири групи користувачів з різними характеристиками взаємодії з веб-ресурсами. Користувачі першого кластера мають низьку залученість, коротку тривалість сесії та високий коефіцієнт відмов, що вказує на недостатню релевантність контенту. Другий кластер демонструє тривалу взаємодію. Однак високий рівень відмов може свідчити про складність навігації. Третій характеризується високою конверсією за помірної тривалості сесії, що вказує на ефективний користувацький досвід. Останній має найнижчий коефіцієнт відмов і максимальну конверсію, що відображає високу відповідність контенту потребам користувачів. Практичне значення отриманих результатів полягає у можливості застосування методів кластерного аналізу для адаптації UX/UI-рішень, оптимізації контенту та підвищення рівня конверсії. Запропонований підхід може бути використаний у сфері електронної комерції, цифрового маркетингу та вебаналітики для вдосконалення стратегії взаємодії з користувачами.

АНАЛІЗ МЕТОДІВ ТА ЗАСОБІВ АКТИВНОГО ЗАХИСТУ ВІД DEEPFAKE

М. Б. Марчук — 2025-06-27

Розвиток штучного інтелекту є одним з головних трендів останніх років. Хоч така технологія багато в чому служить на благо людства, але вона може використовуватись і для зловмисних дій, як от поширення дезінформації чи шантаж.

Для реалізації цих злочинних дій часто застосовуються технології для створення так званого Deepfake-контенту. Deepfake — це загальна назва для зображень, відео- та аудіофайлів, створених за допомогою штучних нейронних мереж, які зображають, як певна людина говорить чи вчиняє щось, чого в дійсності ніколи не було. Завдяки використанню штучного інтелекту такі матеріали здаються справжніми особам, що не знають про їхнє походження. Без використання спеціальних технічних засобів людям важко відрізнити справжнє зображення від підробленого.

Технології генерації контенту за допомогою штучного інтелекту, зокрема Deepfake, все частіше застосовуються для створення матеріалів, які використовуються для дезінформаційних кампаній, шантажу та інших зловмисних дій. В зв’язку з цим існує необхідність в розробці засобів для захисту від зловмисного використання Deepfake. Пасивні методи захисту, які ґрунтуються на можливості моделей машинного навчання відрізнити автентичний контент від згенерованого, залежать від архітектур моделей для генерації Deepfake-контенту, тому швидко застарівають з темпом розвитку останніх. Тому існує необхідність в розвитку активних методів захисту, які ґрунтуються на використанні водяних знаків з метою їх відслідковування або перешкоджають роботі моделей для генерації Deepfake.

У роботі подано опис та аналіз наявних активних методів захисту від Deepfake, а також проаналізовано напрямки їх цільових застосувань, їхні переваги та недоліки, технічні характеристики, і запропоновано напрямки для подальших досліджень у цій галузі. Активна увага приділяється засобам захисту, що ґрунтуються на методах стеганографії та із застосуванням водяних знаків. Розглянуто переваги активних методів захисту над пасивними.

АВТОМАТИЗОВАНИЙ ПІДХІД ДО ДАТУВАННЯ АНГЛОМОВНОГО ТЕКСТУ З ВИКОРИСТАННЯМ ТРАНСФОРМЕРНИХ НЕЙРОННИХ МЕРЕЖ

М. О. Литвин — 2025-06-27

Розглянуто наявні методи датування тексту за допомогою нейронних мереж, їхні переваги та недоліки. Датування тексту є актуальною задачею в таких сферах, як історія, архівознавство, лінгвістика та криміналістика, оскільки точне визначення часу створення документа дозволяє підтвердити його достовірність, встановити авторство та виявити підробки. Проте традиційні методи, основані на стилометричних або статистичних підходах, мають обмежену точність, особливо для великих обсягів текстових даних. Авторами запропоновано автоматизований підхід до датування англомовного тексту з використанням трансформерних нейронних мереж, який дозволяє визначати приблизне десятиліття написання фрагмента тексту з точністю до 30 років на рівні 85 % у проміжку XV—XX ст. Це перевищує результати аналогічних методів, що працюють з англомовними текстами. Основна ідея запропонованого підходу полягає у використанні принципів передавального навчання для додатково адаптованої до конкретного завдання та попередньо навченої трансформерної нейронної мережі, оптимізованої для класифікації текстових фрагментів за десятиліттями. Однією з ключових переваг запропонованого підходу є застосування трансформерної архітектури, що завдяки механізму уваги враховує складні зв’язки між частинами тексту. Іншою важливою перевагою є використання передавального навчання, що значно зменшує затрати часу та обчислювальних ресурсів у порівнянні з безпосереднім навчанням моделі. Реалізація запропонованого підходу виконувалася мовою Python з використанням бібліотек “transformers” для навчання та тестування нейронної мережі, “datasets” для роботи з набором даних та “numpy” для обчислень. Результати експериментів продемонстрували високу точність підходу: 86 % з точністю до 30 років та 73 % з точністю до 20 років на тестовому наборі даних. Для XIX та XX століть точність досягала 89 % та 90 % відповідно, тоді як для попередніх століть точність була нижчою і становила близько 30 %. Також у дослідженні розглянуто можливість виділення ознак належності тексту певному періоду, через виділення слів з найбільшим показником уваги. Подальші дослідження спрямовані на підвищення точності для малопредставлених у навчальному наборі періодів шляхом розширення та вдосконалення корпусу даних. Додаткові поліпшення можливі через оптимізацію гіперпараметрів моделі та тестування інших архітектур нейронних мереж. Іншим напрямком подальших досліджень є пошук способів виділення лінгвістичних чи стилістичних ознак належності текстів певному періоду, задля можливості інтерпретації результатів роботи нейронної мережі користувачами. Запропонований підхід може бути використаний у таких сферах, як історичні дослідження, аналіз автентичності документів, виявлення плагіату, літературознавство та криміналістика.

АЛГОРИТМ ФОРМУВАННЯ МОДЕЛІ КОМП’ЮТЕРНОГО ЗОРУ В ІНТЕРЕСАХ СИСТЕМИ ПОВІТРЯНОЇ РОЗВІДКИ

І. М. Тупиця — 2025-06-27

Суттєве зростання трафіку даних, що формуються з використанням безпілотних авіаційних систем і передаються до станції керування та контролю, викликало зростання вимог, які висуваються до процесу збору та обробки даних повітряної розвідки. До основних з них відносяться оперативність обробки даних аеромоніторингу та достовірність даних повітряної розвідки. В зв’язку з чим, актуальним є питання інтеграції в процес обробки розвідувальної інформації технологій комп’ютерного зору та штучного інтелекту. Формуються вимоги до моделі комп’ютерного зору в інтересах системи повітряної розвідки, основні серед яких такі: забезпечення автоматизованого виявлення та класифікації об’єктів інтересу на цифрових зображеннях (відеокадрах); забезпечення необхідного рівня оперативності обробки даних повітряної розвідки; забезпечення можливості трансформації моделі комп’ютерного зору; забезпечення необхідного рівня достовірності даних повітряної розвідки в умовах застосування БпАС; врахування професійних компетентностей фахівців зі збору та обробки розвідувальної інформації; простота алгоритмічної реалізації; оперативність формування моделі.

Розробляється алгоритм формування моделі комп’ютерного зору в інтересах системи повітряної розвідки для підвищення оперативності оброблення даних аеромоніторингу в у мовах забезпечення необхідного рівня їхньої достовірності. Відмінною рисою запропонованого алгоритму є врахування рівня підготовки оператора та обчислювальних потужностей безпілотного авіаційного комплексу (станції керування та контролю) для формування моделі комп’ютерного зору. Це дозволяє вибрати один з двох підходів для тренування моделі (автономний, використання ресурсів відкритих веб-платформ), що також дозволяє створити умови для підвищення оперативності обробки даних аеромоніторингу в у мовах забезпечення необхідного рівня їхньої достовірності. Подальші наукові дослідження будуть спрямовані на оцінку ефективності використання запропонованого підходу з позиції підвищення автономності безпілотних авіаційних систем в інтересах системи повітряної розвідки.

МЕТОД ОЦІНЮВАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ УПРАВЛІННЯ ЗНАННЯМИ ЗА ДОПОМОГОЮ СУЧАСНИХ ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ

Д. О. Роботько — 2025-06-27

Здійснено комплексний аналіз сучасних підходів до класифікації знань та організації систем їхнього управління в контексті функціонування сучасних організацій. Розглянуто основні типи знань — явні та неявні, їхні характеристики, відмінності, а також особливості формалізації та передачі в межах корпоративного середовища. Здійснено систематизацію способів структурування знань залежно від типу реалізованого проєкту, галузевої специфіки підприємства, контексту його діяльності, організаційної культури та стратегічних пріоритетів.

Особливу увагу приділено оцінюванню ефективності сучасних інструментів управління знаннями, зокрема платформ Jira, Confluence, SharePoint, які широко застосовуються у практиці управління ІТ-проєктами та корпоративного адміністрування. Виявлено, що, попри значний функціональний потенціал, зазначені системи мають обмеження у таких критично важливих аспектах, як забезпечення актуальності знань, інтеграція з динамічними бізнес-процесами, а також підтримка роботи з неявними знаннями, що залишаються поза межами формальних інформаційних структур.

У межах дослідження запропоновано метод для оцінювання ефективності управління знаннями, який ґрунтується на побудові кількісної моделі. Ця модель дозволяє здійснювати формалізований аналіз наявних систем управління знаннями (СУЗ), виявляти їхні слабкі сторони та визначати напрями для подальшого вдосконалення. Запропонована математична модель кількісної оцінки враховує такі ключові фактори, як ступінь формалізації знань, рівень їх практичного використання, актуальність наявного контенту, широта охоплення предметної області та ступінь інтеграції знань із бізнес-процесами організації.

Результати моделювання підтверджують гіпотезу щодо обмеженої ефективності наявних СУЗ в умовах швидкозмінного організаційного середовища, що характеризується високим рівнем невизначеності, потребою в гнучкості та адаптивності механізмів знань. На основі аналітичного прикладу доведено, що традиційні підходи до управління знаннями не забезпечують повноцінної підтримки процесів генерації, трансформації та використання неявних знань.

У підсумку обґрунтовано доцільність і необхідність розробки нових систем управління знаннями, які мають бути гнучкішими, контекстно-чутливішими, з вбудованими аналітичними механізмами, здатними до обробки неструктурованої інформації та підтримки роботи з неявними знаннями. Такі системи можуть виступати стратегічним інструментом забезпечення конкурентоспроможності організації в умовах економіки знань.

ОГЛЯД МЕТОДІВ АНАЛІЗУ ІНФІЛЬТРАТУ МІСЦЬ ВИДАЛЕННЯ ТВЕРДИХ ПОБУТОВИХ ВІДХОДІВ

Р. В. Петрук — 2025-06-27

Розглянуто методи аналізу інфільтрату місць видалення твердих побутових відходів. Проаналізовано, що в цьому напрямку найдоцільнішим є розроблення систем сортування й утилізації побутових відходів, але необхідно зважати на те, що в реаліях сучасної України використання цих систем досить важко впровадити, а їх реалізація може тривати певний час, протягом якого вже наявні сміттєзвалища будуть отруювати ґрунти, поверхневі та підземні води і атмосферу. Визначено, що на практиці найефективнішим є вживання заходів для зменшення кількості відходів, що утворюються, а також мінімізація шкоди від вже розміщених на полігонах і сміттєзвалищах відходів та зменшення впливу на ґрунтово-водне середовище. Очевидним є те, що необхідно розробляти певні способи поводження з інфільтратом, його очищенням тощо. Проте передувати таким дослідженням має дослідження властивостей інфільтрату та його утворення, адже крім відносно безпечних для природи компонентів інфільтрату сміттєзвалищ у ньому можуть бути й досить токсичні компоненти, які не піддаються зниженню токсичності та завдають непоправних збитків і шкоди і довкіллю, і здоров’ю людей. Оскільки інфільтрат це багатокомпонентна суміш, то для якісного очищення варто використовувати як біологічні так і фізико-хімічні методи. За результатами дослідження запропоновано характеристику проб фільтрату за 13 показниками. Виділено найефективніші методи аналізу інфільтрату місць видалення твердих побутових відходів: pH, електропровідність, окисно-відновний потенціал, амоній сольовий, сульфат-іони, хлорид-іони, катіони Ni, Mn, Zn. Визначальним критерієм для виділення найефективніших методів аналізу інфільтрату місць видалення твердих побутових відходів визначено можливість і доцільність здійснення повного аналізу інфільтрату, які впливали б на загальну ефективність процесу.

МОДЕЛЬ ВИБОРУ ВІКОННИХ КОНСТРУКЦІЙ ДЛЯ ПРОЄКТУВАННЯ БУДІВЕЛЬ З УРАХУВАННЯМ БЕЗПЕКОВОЇ СИТУАЦІЇ

Г. С. Ратушняк — 2025-06-27

Розглянуто проблему вибору віконної конструкції для житлових будівель на основі багатокритеріального аналізу. Проведено аналіз математичних методів, які можна застосувати для розроблення моделі багатокритеріального вибору варіанта віконної конструкції. Для оцінювання значень критеріїв пропонується використати метод парних порівнянь Сааті (метод аналізу ієрархій). Поставлена задача вибору раціонального варіанта віконної конструкції із множини варіантів рішень на етапі проектування. Визначено етапи у процесі застосування методу парних порівнянь у моделі прийняття рішення щодо вибору віконних конструкцій. Для розроблення моделі прийняття рішення для вибору раціонального варіанта віконної конструкції визначено та формалізовано фактори та критерії, що впливають на прийняття такого рішення. Прийняття рішення відбувається за умови, коли кожна альтернатива (варіант віконної конструкції) відповідає усім вимогам проєктування віконних конструкцій за будівельними нормами. При цьому, одна альтернатива не переважає інші за усіма критеріями. Запропоновано модель прийняття рішень яка дозволяє систематизовано та обґрунтовано вибрати віконну конструкцію, враховуючи ключові параметри та безпековий фактор. Модель включає п’ять основних критеріїв оцінки: енергоефективність, архітектурну привабливість та функціональність, ринкову ціну, захист від злому та стійкість до дії вибухової хвилі. Критерій стійкість до дії вибухової хвилі є інноваційним для прийняття рішення щодо вибору віконної конструкції. Процес оцінювання значень критеріїв для альтернатив здійснюється експертно на підставі інформації про значення критеріїв за допомогою методу парних порівнянь Сааті. Для врахування впливу визначених критеріїв використано метод лінійної згортки зважених частинних критеріїв, що дозволяє формалізувати процес вибору та вибрати раціональний варіант конструкції, коли жодна альтернатива не є абсолютним лідером за всіма параметрами.

УНІВЕРСАЛЬНА МОБІЛЬНА УСТАНОВКА ДЛЯ ПРИГОТУВАННЯ НІЗДРЮВАТИХ БЕТОНІВ ТА РЕЗУЛЬТАТИ ВИПРОБУВАННЯ ОТРИМАНИХ ВИРОБІВ

О. С. Васильєв — 2025-06-27

Запропонована установка для приготування ніздрюватих бетонів відноситься до технологічного будівельного обладнання. Установка може використовуватися для приготування різноманітних будівельних сумішей, зокрема розчинів та інших сировинних матеріалів.

Перевагою машини є її простота в користуванні та простота конструкції. Недоліком є те, що бетонозмішувач має невеликий об'єм змішування.

Основне завдання полягає в виборі обладнання для приготування газобетону. Поставлене завдання вирішується обладнання установки кришкою, яка щільно закривається, і установка є герметичною, що підвищує ефективність процесу виготовлення ніздрюватих бетонів. При цьому обладнання зберігає свою універсальність, що дозволяє використовувати його для інших будівельних сумішей. Виробництво газобетону включає змішування сировинних компонентів, заливку суміші у формі, спучування, попереднє тверднення, різання та остаточне тверднення. Вивчення міцності на стиск шляхом прикладання рівномірно зростаючого навантаження на зразок до моменту його руйнування, дозволяє оцінити його несучу здатність. Збільшення вмісту цементу в суміші сприяє підвищенню міцності газобетону, проте значна кількість цементу може негативно вплинути на його теплоізоляційні властивості. З огляду на це, що менша щільність газобетону, то за меншого навантаження він буде зруйнований, але не менш важливим фактором в експерименті також є правильність форми кубічного зразка. Окрім стандартних механічних випробувань, для оцінки якості газобетону доцільно використовувати неруйнівні методи контролю, такі як ультразвукове сканування та рентгенівська томографія.

Універсальність конструкції дозволяє змішувачу працювати з різними видами сумішей, забезпечуючи високу продуктивність і якість продукту, а також адаптуватися під різні будівельні потреби.

Розглянувши переваги запропонованої установки для приготування ніздрюватих бетонів, можна виділити кілька ключових аспектів, а саме: універсальність, що дозволяє використовувати змішувач для різних будівельних сумішей та дає змогу застосовувати його не тільки для газобетону, але й для інших матеріалів, таких, як фібробетон та сухі будівельні суміші.