МОДЕЛЬ РОБОТИ РОЗПОДІЛЬНОЇ МЕРЕЖІ В ІЗОЛЬОВАНОМУ РЕЖИМІ
Ключові слова
Анотація
Вразливість потужних об’єктів генерування електричної енергії та системи передачі перед впливами воєнного, техногенного та природного характеру і надзвичайна складність організації захисту цих об’єктів від зазначених впливів, зумовлюють необхідність пошуку нових рішень забезпечення надійного електропостачання споживачів. Очевидним напрямком в цьому аспекті є практичне впровадження елементів децентралізованого підходу до забезпечення функціонування електроенергетичної системи (ЕЕС) України. Інтенсивний розвиток відновлюваної енергетики, який останніми роками спостерігався в Україні, відбувався, зокрема, за рахунок джерел відносно малої потужності (сонячних електричних станцій (СЕС) зі встановленою потужністю до 100 кВт), що створило передумови для практичної реалізації концепції мікромереж, які здатні тривало забезпечувати електропостачання локальних споживачів навіть за умови відключення електричних зв’язків із ЕЕС, яка здійснює електропостачання споживачів мікромережі за нормальної експлуатаційної схеми.
У статті подано результати моделювання функціонування мікромережі, створеної на основі реальної електричної мережі населеного пункту з відповідними добовими профілями споживання та виробництва електроенергії локальними джерелами. Моделювання здійснювалося в програмному середовищі MATLAB. В рамках дослідження розглядалися дві конфігурації моделі: гібридної мікромережі з СЕС і дизель-генератором (ДГ) та гібридної мікромережі з СЕС та установкою зберігання енергії (УЗЕ).
Завдання дослідження — досягнення стійкої роботи електричної мережі в умовах втрати електричного зв’язку із зовнішньою ЕЕС за умови забезпечення пріоритетного електропостачання об’єктів критичної інфраструктури (ОКІ) та споживачів І-ї категорії за надійністю. Проведено моделювання двох основних сценаріїв ізольованого режиму роботи мікромережі: зимового (з хмарними та сонячними днями включно) і літнього періодів максимального споживання.
Результати дослідження показують можливість практичної організації мікромереж на базі існуючих розподільних електричних мереж з локальними джерелами енергії із застосуванням систем керування розподіленим генеруванням електроенергії (Distributed Energy Resource Management System, DERMS), які забезпечують високу ефективність локальної енергетичної інфраструктури та стійкість роботи створеної мікромережі.
