СТРАТЕГІЯ, ЗМІСТ ТА НОВІ ТЕХНОЛОГІЇ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ У СФЕРАХ КОМП’ЮТЕРНИХ НАУК, ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ, ЕЛЕКТРОНІКИ ТА АВТОМАТИЗАЦІЇ

ПРОЄКТУВАННЯ АДАПТИВНИХ ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ УПРАВЛІННЯ НАВЧАЛЬНИМ ПРОЦЕСОМ

Автор(и)

Є. В. Драган ORCID 0009-0009-9630-6269
Подільський державний університет, Кам’янець-Подільський
DOI https://doi.org/10.31649/1997-9266-2026-186-3-135-142

Ключові слова

адаптивні інформаційні системи управління навчальним процесом цифровізація університетів прибалтійський досвід ЄДЕБО X-Road інтероперабельність систематичний огляд

Анотація

Проаналізовано системи управління навчальним процесом в українських та прибалтійських університетах з метою систематизації підходів до цифровізації та виявлення закономірностей цифрової трансформації. Дослідження базується на порівняльному інституційному аналізі репрезентативних кейсів з використанням TOGAF-методології для архітектурного аналізу систем. Виявлено 15—20-річне відставання українських ЗВО у цифровізації управління від естонських, латвійських та литовських університетів, що створює загрозу втрати конкурентних позицій на європейському освітньому ринку. Встановлено, що ключова відмінність полягає в архітектурному підході: прибалтійські системи базуються на потужній національній цифровій інфраструктурі (естонський X-Road з інтеграцією 929+ державних установ, литовський AIKOS як централізований реєстр освітніх провайдерів), тоді як українська ЄДЕБО виконує переважно реєстраційні функції без повноцінної інтеграції з внутрішніми системами ЗВО через відсутність відкритих API та стандартизованих протоколів обміну даними.

На прикладі Тартуського університету (система SIS/ÕIS з 2001 року з автентифікацією через національну PKI), Ризького технічного університету (портал ORTUS з 2007 року з мультитенантною архітектурою та IoT-проєктом Smart Campus) та Вільнюського університету (міграція на Oracle PeopleSoft з багатомовним інтерфейсом та штучним інтелектом для прогнозування ризиків відрахування) систематизовано три успішні моделі цифрової трансформації: національна платформа як сервіс, консорціумний підхід та корпоративні рішення з адаптацією до національних потреб. Аналіз літературних джерел виявив п’ять критичних факторів успішної цифрової трансформації університетів: національна цифрова інфраструктура, стандартизація протоколів обміну, фінансування ІТ-проєктів, кваліфікація персоналу та підтримка керівництва. Порівняльний аналіз виявив значний розрив у цифровій зрілості між прибалтійськими та українськими університетами за всіма ключовими доменами оцінки.

Обґрунтовано трирівневу концептуальну модель адаптації прибалтійського досвіду для українських ЗВО: архітектурний рівень (розробка відкритих API для інтеграції з ЄДЕБО, стандартизація протоколів обміну), інституційний рівень (формування регіональних консорціумів для спільного фінансування та розробки систем) та технологічний рівень (модернізація існуючої LMS-інфраструктури з додаванням аналітичних компонентів). Результати створюють теоретичну та методологічну базу для розробки державної стратегії цифровізації вищої освіти та обґрунтування концептуальних засад цифрової трансформації українських університетів з урахуванням специфіки національної нормативної бази та ресурсних обмежень.

81 29

Як цитувати

[1]
«ПРОЄКТУВАННЯ АДАПТИВНИХ ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ УПРАВЛІННЯ НАВЧАЛЬНИМ ПРОЦЕСОМ», Вісник ВПІ, вип. 3, с. 135–142, Лип 2026, doi: 10.31649/1997-9266-2026-186-3-135-142.

Біографія автора

автор Є. В. Драган, афіліація Подільський державний університет, Кам’янець-Подільський

Проаналізовано системи управління навчальним процесом в українських та прибалтійських університетах з метою систематизації підходів до цифровізації та виявлення закономірностей цифрової трансформації. Дослідження базується на порівняльному інституційному аналізі репрезентативних кейсів з використанням TOGAF-методології для архітектурного аналізу систем. Виявлено 15—20-річне відставання українських ЗВО у цифровізації управління від естонських, латвійських та литовських університетів, що створює загрозу втрати конкурентних позицій на європейському освітньому ринку. Встановлено, що ключова відмінність полягає в архітектурному підході: прибалтійські системи базуються на потужній національній цифровій інфраструктурі (естонський X-Road з інтеграцією 929+ державних установ, литовський AIKOS як централізований реєстр освітніх провайдерів), тоді як українська ЄДЕБО виконує переважно реєстраційні функції без повноцінної інтеграції з внутрішніми системами ЗВО через відсутність відкритих API та стандартизованих протоколів обміну даними.

На прикладі Тартуського університету (система SIS/ÕIS з 2001 року з автентифікацією через національну PKI), Ризького технічного університету (портал ORTUS з 2007 року з мультитенантною архітектурою та IoT-проєктом Smart Campus) та Вільнюського університету (міграція на Oracle PeopleSoft з багатомовним інтерфейсом та штучним інтелектом для прогнозування ризиків відрахування) систематизовано три успішні моделі цифрової трансформації: національна платформа як сервіс, консорціумний підхід та корпоративні рішення з адаптацією до національних потреб. Аналіз літературних джерел виявив п’ять критичних факторів успішної цифрової трансформації університетів: національна цифрова інфраструктура, стандартизація протоколів обміну, фінансування ІТ-проєктів, кваліфікація персоналу та підтримка керівництва. Порівняльний аналіз виявив значний розрив у цифровій зрілості між прибалтійськими та українськими університетами за всіма ключовими доменами оцінки.

Обґрунтовано трирівневу концептуальну модель адаптації прибалтійського досвіду для українських ЗВО: архітектурний рівень (розробка відкритих API для інтеграції з ЄДЕБО, стандартизація протоколів обміну), інституційний рівень (формування регіональних консорціумів для спільного фінансування та розробки систем) та технологічний рівень (модернізація існуючої LMS-інфраструктури з додаванням аналітичних компонентів). Результати створюють теоретичну та методологічну базу для розробки державної стратегії цифровізації вищої освіти та обґрунтування концептуальних засад цифрової трансформації українських університетів з урахуванням специфіки національної нормативної бази та ресурсних обмежень.

Посилання

В. Ю. Биков, «Моделі організаційних систем відкритої освіти,» Київ: Атіка, 2009, 684 с. [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://iitlt.gov.ua/info/news/proekti/modeli-organizatsiynykh-system-vidkrytoyi-osvity/ .
O. M. Spirin, T. A. Vakaliuk, V. V. Ievdokymov, S. I. Sydorenko, “Criteria for Selecting a Cloud-Based Learning Management System for a Higher Education Institution,” Information Technologies and Learning Tools, vol. 89, no. 3, pp. 105-120, 2022. https://doi.org/10.33407/itlt.v89i3.4958 .
М. П. Шишкіна, «Теоретико-методичні засади хмаро орієнтованого освітнього середовища.» дис. д-ра пед. наук, НАПН України, Київ, 2016. [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://lib.iitta.gov.ua/166264 .
H. Gilch and M. Stein, “eGovernment and universities: lessons learnt from European study visits,” EPiC Series in Computing, vol. 95, pp. 68-73, 2023. https://doi.org/10.29007/9d1k .
A. Rauhvargers, “Global University Rankings and Their Impact,” European University Association, Brussels, 2013. [Online]. Available: https://www.eua.eu/downloads/publications/global%20university%20rankings%20and%20their%20impact%20-%20report%20ii.pdf .
R. Želvys, Managing education in a period of change. Oslo: ELI Publishing, 1999. [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://www.nb.no/items/ca782ac4cfac8348321bbd3c7a16cd72 .
T. Kässi and V. Lehdonvirta, “Online labour index: Measuring the online gig economy for policy and research,” Technological Forecasting and Social Change, vol. 137, pp. 241-248, 2018. https://doi.org/10.1016/j.techfore.2018.07.056 .
The Open Group, TOGAF Standard, Version 9.2, 2018. [Online]. Available: https://www.opengroup.org/togaf .
Закон України “Про вищу освіту” від 01.07.2014 № 1556-VII. [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1556-18 . Дата звернення: Лют. 15, 2026.
Постанова КМУ “Про затвердження Ліцензійних умов провадження освітньої діяльності” від 30.12.2015 № 1187. [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1187-2015-п . Дата звернення: Лют. 15, 2026.
Наказ МОН України «Про затвердження Положення про Національну освітню електронну платформу,» від 22.05.2018, № 523. [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0702-18 . Дата звернення: Лют. 16, 2026.
Постанова КМУ «Про створення Єдиної державної електронної бази з питань освіти,» від 13.07.2011 № 752. [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/752-2011-п . Дата звернення: Лют. 15, 2026.
ПП “Політек-СОФТ”, «Програмний продукт «Деканат»: Система управління навчальним процесом,» Київ, Україна. [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://www.politek-soft.kiev.ua/ . Дата звернення: Лют. 16, 2026.
УНІТЕКС, «Автоматизована система управління вищим навчальним закладом,» Київ, Україна.[Електронний ресурс]. Режим доступу: https://www.unitex.com.ua/ . Дата звернення: Лют. 16, 2026.
Р. Н. Квєтний, Є. А. Паламарчук, О. В. Бісікало, і О. О. Коваленко, «Концепція сучасного університету на основі інструментів електронної екосистеми управління освітніми процесами JETIQ ВНТУ,» Вісник Національної академії педагогічних наук України, т. 4, № 2, с. 1-7, 2022. [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://doi.org/10.37472/v.naes.2022.4220 . Дата звернення: Бер. 13, 2026.
Міністерство освіти і науки України, «Концепція цифрової трансформації освіти і науки на період до 2026 року,» Київ, 2021. [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://mon.gov.ua/ . Дата звернення: Лют. 15, 2026.
University of Tartu, “Facts and Figures,” Estonia, 2025. [Online]. Available: https://ut.ee/en/university/facts-and-figures . Accessed: Feb. 16, 2026.
e-Estonia, “X-Road: The Backbone of Digital Society,” 2025. [Online]. Available: https://e-estonia.com/solutions/interoperability-services/x-road/ . Accessed: Feb. 15, 2026.
University of Tartu, “ÕIS – Study Information System,” IT Wiki, 2026. [Online]. Available: https://wiki.ut.ee/ . Accessed: Feb. 16, 2026.
HARNO, “E-learning opportunities at the University of Tartu,” Education and Youth Board, Estonia, 2023. [Online]. Available: https://harno.ee/ . Accessed: Feb. 16, 2026.
University of Tartu, “Delta Centre: Innovation Hub,” Press Release, Jan. 2020. [Online]. Available: https://ut.ee/en/ . Accessed: Feb. 16, 2026.
Riga Technical University, “RTU STRATEGY 2023-2027,” Riga, Latvia, 2026. [Online]. Available: https://www.rtu.lv/writable/public_files/RTU_rtu_strategy_2027_eng.pdf . Accessed: Feb. 16, 2026.
RTU, “ORTUS Portal and Information Systems,” Riga, Latvia. [Online]. Available: https://www.rtu.lv/ . Accessed: Feb. 16, 2026.
RTU, “RTU Student Campus Becomes a Living IoT Laboratory,” News Release, 2024. [Online]. Available: https://www.rtu.lv/en/university/ . Accessed: Feb. 16, 2026.
Ministry of Education and Science of Latvia, “Latvia’s Universities Digital Transformation,” Press Release, 2026. [Online]. Available: https://www.izm.gov.lv/en/ . Accessed: Feb. 16, 2026.
Vilnius University, “Annual Report 2024,” Vilnius, Lithuania, 2026. [Online]. Available: https://www.vu.lt/en/about-vu/facts-and-figures . Accessed: Feb. 16, 2026.
Asseco Lithuania, “Development of a modern study information system,” Press Release, Oct. 2023. [Online]. Available: https://lt.asseco.com/en/ . Accessed: Feb. 16, 2026.
ŠMSM, “AIKOS: National Education Information System,” Lithuania. [Online]. Available: https://www.aikos.smm.lt/en/ . Accessed: Feb. 16, 2026.
LAMA BPO, “Centralized University Admission System,” Lithuania, 2026. [Online]. Available: https://www.lamabpo.lt/en/ . Accessed: Feb. 16, 2026.
eLABa Consortium, “Lithuanian Academic Electronic Library,” 2026. [Online]. Available: https://www.elaba.lt/en/ . Accessed: Feb. 16, 2026.