ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПРОГРАМНОЇ РЕЛЯТИВІЗАЦІЇ У ТЕХНОЛОГІЧНИХ СИСТЕМАХ ПРОГРАМУВАННЯ

Анотація

У дослідженні аргументовано необхідність парадигмальних змін у технологічних основах програмування, які передбачають перехід від індивідно-суб’єктивної парадигми програмування до інтерсуб’єк­тивної. Запропонована інтерсуб’єктивна парадигма базується на розумінні програмування як діяльності, що обумовлена програмним уподібненням, суб’єкто-орієнтованим взаємодоповненням його активної та пасивної форм. Для реалізації такого переходу, розглянуто об’єктивізацію активно-пасивного взаємодоповнення, яка є основною передумовою реального осучаснення розуміння програмування як рефлексивно-транзитивного замикання породжуваного суб’єктом програмного уподібнення. Визначальною для об’єктивізації активної ролі суб’єкта в контексті технологічних середовищ програмування є концепт — суть–уподібнення, представлений у вигляді тієї чи іншої специфікації. Подобою ж як цілим наслідком уподібнення, тобто програмою об’єктивізується пасивна складова обумовлення. Для досягнення цієї мети, запропоновано інструмент логіко-математичних специфікацій семантико-синтаксичних аспектів програмування. Цей інструмент апробовано на прикладах, які продемонстрували загальні особливості застосування технологічного середовища програмування до породження суб’єкто-орієнтованих технологічних систем програмування та їхнього використання. Зокрема, застосування цього інструменту дозволяє створювати ефективніші технологічні системи програмування, які мають вищу якість та гнучкість у виконанні завдань. Отримані результати підтверджують необхідності парадигмальних змін у технологічних основах програмування та є одним з можливих варіантів розв’язання проблеми парадигмальних змін і подальшої технологізації програмування, а також демонструє загальні особливості застосування технологічного середовища програмування для породження суб’єктно-орієнтованих технологічних систем програмування та їхнього використання.