ПЕРЕДАВАЛЬНИЙ ПРИСТРІЙ АЗИМУТАЛЬНОГО КАНАЛУ НАЗЕМНОГО ОБЛАДНАННЯ РАДІОТЕХНІЧНОЇ СИСТЕМИ БЛИЖНЬОЇ НАВІГАЦІЇ ТИПУ TACAN
DOI:
https://doi.org/10.31649/1997-9266-2024-172-1-146-153Ключові слова:
азимутальний канал, передавальний пристрій, радіотехнічна система ближньої навігаціїАнотація
Необхідність розвитку процесів управління Повітряних Сил Збройних Сил України (ПС ЗСУ), обумовлює розробку модернізованих систем ближньої навігації. Однією з актуальних задач на сучасному етапі є авіаційні радіонавігаційні засоби та системи ближньої навігації (СБН), які використовуються для забезпечення польотів авіації Повітряних Сил Збройних Сил України. Метою роботи є, шляхом аналізу існуючих радіотехнічних систем ближньої радіонавігації (РСБН), визначити напрямки щодо структури побудови передавального пристрою азимутального каналу наземного обладнання шляхом аналізу порівняння різних типів наземного обладнання радіонавігаційних систем ближньої навігації. Важливою та ще не вирішеною проблемою є те, що на теперішній час в Україні планується переоснащення декількох базових та оперативних аеродромів системи радіотехнічного забезпечення (РТЗ), які необхідно переобладнати відповідно до вимог НАТО та International Civil Aviation Organization (ICAO). На початковому етапі передбачається закупівля отримання від країн-партнерів декількох наземних маяків СБН типу TACAN. Для переобладнання усіх аеродромів державної авіації доцільно розробити вітчизняну систему СБН відповідно до вимог НАТО та ICAO. Наземне обладнання вітчизняних СБН типу РСБН-4Н за принципами будови азимутального каналу не спроможне забезпечити вимірювання азимуту повітряне судно (ПвС) на борту літаків F-16 при роботі бортового обладнання СБН типу TACAN. У роботі проаналізовано існуючі радіотехнічні системи ближньої радіонавігації, обґрунтовані тактико-технічні вимоги до системи ближньої навігації типу TACAN, розроблено функціональну схему передавального пристрою азимутального каналу наземної апаратури радіонавігаційної системи типу TACAN.
Посилання
П. Ю. Костенко, О. В. Висоцький, В. І. Василишин, і О. В. Нікітін, Теорія радіонавігаційних систем. Частина 1, навч. посіб. Харків, Україна: ХУПС, 2013, 120 с.
О. В. Нікітін, С. І. Сиващенко, В. І. Василишин, і М. М. Хмуров, Військова техніка радіотехнічного забезпечення авіації Повітряних Сил. Частина 1. Пристрої і системи ближньої навігації та інструментальної посадки, навч. посіб. Харків, Україна: ХУПС імені І Кожедуба, 2007, 142 с.: іл.
П. В. Олянюк, Г. П. Остафьєв, і В. В. Грачєв, Радіотехнічні пристрої і системи цивільної авіації, підруч. для вузів. Миколаїв, Україна, 2007.
А. Д. Трояновский, А. М. Клуга, і Б. Я. Циклер, Бортове обладнання радіосистем ближньої навігації, підруч. для вузів. Миколаїв, Україна, 2009.
С. І. Сиващенко, та ін. Радіонавігаційні системи. Ч.1. Радіонавігаційні системи ближньої навігації, навч. посіб. Харків, Україна: ХУПС, 2014, 164 с.
А. А. Сосновский, И. А. Хаймович, Э. А. Лутин, і И. Б. Максимов, Авіаційна радіонавігація, навч. посіб. Миколаїв, Україна, 2008.
Опорний генератор Гиацинт-М, технічний опис. ИГ2, 2010, 98с.
О. В. Мурашкин, Основи побудови радіотехнічної системи дальньої навігації. Частина VII. Пункт контрольний пересувний наземної станції РСДН-10, навч. посіб. ХІЛ ВПС, 2007.
Я. Д. Ширман, Теоретичні основи радіолокації: посібник для вузів. Миколаїв, Україна: 2007.
С. І. Сиващенко, В. М. Субота, О. В. Нікітін, А. В. Лопатін, і В. О. Лєбєдєв, Радіонавігаційні системи. Частина 1. Радіонавігаційні системи ближньої навігації, навч. посіб. Харків, Україна, 2014.
О. В. Нікітін, В. О. Лєбєдєв, С. І. Сиващенко, В. В. Захарченко, і О. А. Павлічнко, Радіонавігаційні системи. Частина 1. Радіонавігаційні системи ближньої навігації, навч. посіб. Харків, Україна, 2018.
##submission.downloads##
-
PDF
Завантажень: 79
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, згодні з такими умовами:
- Автори зберігають авторське право і надають журналу право першої публікації.
- Автори можуть укладати окремі, додаткові договірні угоди з неексклюзивного поширення опублікованої журналом версії статті (наприклад, розмістити її в інститутському репозиторії або опублікувати її в книзі), з визнанням її первісної публікації в цьому журналі.
- Авторам дозволяється і рекомендується розміщувати їхню роботу в Інтернеті (наприклад, в інституційних сховищах або на їхньому сайті) до і під час процесу подачі, оскільки це сприяє продуктивним обмінам, а також швидшому і ширшому цитуванню опублікованих робіт (див. вплив відкритого доступу).