ОСОБЛИВОСТІ ВИЗНАЧЕННЯ ПОХИБКИ УСТАНОВЛЕННЯ ЯК СКЛАДОВОЇ ПРИПУСКУ ДЛЯ МЕХАНІЧНОЇ ОБРОБКИ
DOI:
https://doi.org/10.31649/1997-9266-2020-149-2-67-72Ключові слова:
мінімальний припуск, розрахунково-аналітичний метод, схема базування, схема установлення, похибка установлення, похибка базування, похибка закріплення, заготовка деталі типу «Важіль»Анотація
Однією з важливих задач проектування технологічних процесів виготовлення деталей є призначення оптимальних припусків для механічної обробки, оскільки невиправдане збільшення припусків призводить до значних втрат металу, збільшує трудомісткість механічної обробки, а призначення занадто малих припусків може не забезпечити видалення дефектних шарів металу і досягнення необхідних показників якості деталі. Ефективним засобом визначення оптимальних припусків є розрахунково-аналітичний метод, запропонований В. М. Кованом. Відповідно до цього методу складовими мінімального припуску є висота мікронерівностей поверхні та глибина дефектного шару, що утворились під час виготовлення вихідної заготовки або на технологічному переході механічної обробки, який передує виконуваному, просторові відхилення оброблюваної поверхні, а також похибка установлення заготовки у верстатному пристрої, що виникає на виконуваному технологічному переході. Знаходження перших двох складових мінімального пропуску досить просто здійснюється за допомогою нормативних таблиць. Визначення величини просторових відхилень оброблюваної поверхні детально розглянуто в науково-технічній літературі. Разом з тим, рекомендації щодо визначення похибки установлення потребують деякого уточнення. Таким чином, метою роботи є уточнення підходів і рекомендацій щодо визначення похибки установлення, як складової мінімального пропуску.
Показано, що існує суттєва відмінність у знаходженні похибки установлення, як складової сумарної похибки обробки і похибки установлення, як складової мінімального припуску. В першому випадку ця похибка визначається як поле розсіювання розміру між вершиною настроєного на розмір інструмента і вимірювальною базою цього розміру, а в другому — знаходиться як поле розсіювання положень оброблюваних поверхонь заготовок партії. Із застосуванням такого підходу розглянуто визначення похибок базування і установлення, як складових мінімального припуску на прикладі розточування отворів в заготовці деталі типу «Важіль».
Посилання
В. М. Кован, Расчет припусков на обработку в машиностроении. Москва: Машгиз, 1953, 208 с.
В. В. Бабук, и др., В. В. Бабук, Ред. Проектирование технологических процессов механической обработки в машиностроении. Минск: Вышэйшая школа, 1987, 255 с.
А. Ф. Горбацевич, и В. А. Шкред, Курсовое проектирование по технологии машиностроения, учеб. пос. Москва, РФ: ООО ИД «Альянс», 2007, 256 с.
О. В. Дерібо, Ж. П. Дусанюк, і Т. М. Горук, «Застосування розмірного аналізу у визначенні мінімального проміжного припуску на механічну обробку отворів у корпусних деталях,» Вісник Вінницького політехнічного інституту, № 4, с. 77-80, 2009.
В. Б. Борисов, и др., А. Г. Косилова, и Р. К. Мещеряков, Ред, Справочник технолога-машиностроителя, в 2 т, т. 1. Москва: Машиностроение, 1985, 656 с.
О. В. Дерібо, Основи технології машинобудування, ч. 2, навч. посіб. Вінниця, Україна: ВНТУ, 2015, 112 с.
В. М. Кован, и др., В. С. Корсаков, Ред., Основы технологии машиностроения, Москва: Машиностроение, 1977, 416 с.
О. В. Дерібо, і Ж. П. Дусанюк, «Особливості визначення складових мінімального припуску для розточування отворів в заготовках деталей типу ″Важіль″,» на XLIХ Науково-технічна конференція підрозділів Вінницького національного технічного університету «НТКП ВНТУ-2020» (Вінниця , 11-20 березня 2020 р.), с. 4. [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://conferences.vntu.edu.ua/index.php/all-fmt/all-fmt-2020/paper/view/9919/8276 .
##submission.downloads##
-
PDF
Завантажень: 288
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, згодні з такими умовами:
- Автори зберігають авторське право і надають журналу право першої публікації.
- Автори можуть укладати окремі, додаткові договірні угоди з неексклюзивного поширення опублікованої журналом версії статті (наприклад, розмістити її в інститутському репозиторії або опублікувати її в книзі), з визнанням її первісної публікації в цьому журналі.
- Авторам дозволяється і рекомендується розміщувати їхню роботу в Інтернеті (наприклад, в інституційних сховищах або на їхньому сайті) до і під час процесу подачі, оскільки це сприяє продуктивним обмінам, а також швидшому і ширшому цитуванню опублікованих робіт (див. вплив відкритого доступу).
