МЕТОД ОЦІНЮВАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ УПРАВЛІННЯ ЗНАННЯМИ ЗА ДОПОМОГОЮ СУЧАСНИХ ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ
Ключові слова
Анотація
Здійснено комплексний аналіз сучасних підходів до класифікації знань та організації систем їхнього управління в контексті функціонування сучасних організацій. Розглянуто основні типи знань — явні та неявні, їхні характеристики, відмінності, а також особливості формалізації та передачі в межах корпоративного середовища. Здійснено систематизацію способів структурування знань залежно від типу реалізованого проєкту, галузевої специфіки підприємства, контексту його діяльності, організаційної культури та стратегічних пріоритетів.
Особливу увагу приділено оцінюванню ефективності сучасних інструментів управління знаннями, зокрема платформ Jira, Confluence, SharePoint, які широко застосовуються у практиці управління ІТ-проєктами та корпоративного адміністрування. Виявлено, що, попри значний функціональний потенціал, зазначені системи мають обмеження у таких критично важливих аспектах, як забезпечення актуальності знань, інтеграція з динамічними бізнес-процесами, а також підтримка роботи з неявними знаннями, що залишаються поза межами формальних інформаційних структур.
У межах дослідження запропоновано метод для оцінювання ефективності управління знаннями, який ґрунтується на побудові кількісної моделі. Ця модель дозволяє здійснювати формалізований аналіз наявних систем управління знаннями (СУЗ), виявляти їхні слабкі сторони та визначати напрями для подальшого вдосконалення. Запропонована математична модель кількісної оцінки враховує такі ключові фактори, як ступінь формалізації знань, рівень їх практичного використання, актуальність наявного контенту, широта охоплення предметної області та ступінь інтеграції знань із бізнес-процесами організації.
Результати моделювання підтверджують гіпотезу щодо обмеженої ефективності наявних СУЗ в умовах швидкозмінного організаційного середовища, що характеризується високим рівнем невизначеності, потребою в гнучкості та адаптивності механізмів знань. На основі аналітичного прикладу доведено, що традиційні підходи до управління знаннями не забезпечують повноцінної підтримки процесів генерації, трансформації та використання неявних знань.
У підсумку обґрунтовано доцільність і необхідність розробки нових систем управління знаннями, які мають бути гнучкішими, контекстно-чутливішими, з вбудованими аналітичними механізмами, здатними до обробки неструктурованої інформації та підтримки роботи з неявними знаннями. Такі системи можуть виступати стратегічним інструментом забезпечення конкурентоспроможності організації в умовах економіки знань.
