ОПТИМІЗАЦІЯ СТРУКТУРИ ВИРОБНИЧО-ТЕХНІЧНОЇ БАЗИ АВТОТРАНСПОРТНИХ ПІДПРИЄМСТВ
DOI:
https://doi.org/10.31649/1997-9266-2025-179-2-164-170Ключові слова:
виробничо-технічна база,, виробничий підрозділ, автотранспортне підприємство, автосервісне підприємство, виробнича структура, оптимізаціяАнотація
Розглянуто актуальну для України проблему оптимізації структури виробничо-технічної бази комплексних автотранспортних підприємств. Виконання робіт з технічного обслуговування та ремонту рухомого складу може здійснюватися автотранспортними підприємствами як власними силами, так і в кооперації з автосервісними підприємствами. При цьому витрати на виконання робіт, в залежності від потужності та стану виробничо-технічної бази, можуть бути меншими як при виконані робіт на власній виробничо-технічній базі, так і на базі автосервісного підприємства. Визначення оптимального переліку робіт, який доцільно виконувати власними силами, дозволяє сформувати оптимальну структуру виробничо-технічної бази та мінімізувати витрати на підтримку рухомого складу в працездатному стані.
Наявні методики оптимізації структури виробничо-технічної бази автотранспортних підприємств базуються на визначенні граничного значення трудомісткості певної групи робіт, при перевищенні якого автотранспортному підприємству доцільно створювати відповідний виробничий підрозділ. Визначення граничного значення трудомісткості виконується на основі порівняння витрат виконання певних робіт на власній виробничо-технічній базі та на базі автосервісного підприємства. Проте досить часто фактичний стан виробничо-технічної бази не відповідає технологічним вимогам, та вона потребує модернізації. Це відповідно потребує капітальних вкладень на розвиток виробничо-технічної бази, що в ринкових умовах неможливо оцінити на основі методу порівняння витрат. Тому в статті, для виробничих підрозділів, які потребують залучення капітальних вкладень, запропоновано додатково оцінювати доцільність створення виробничого підрозділу показником терміну окупності капітальних вкладень.
Для формування оптимальної виробничої структури комплексного автотранспортного підприємства запропоновано алгоритм, який на основі критеріїв граничного значення трудомісткості та терміну окупності, дозволяє в два етапи сформувати оптимальну структуру виробничо-технічної бази автотранспортного підприємства, тим самим мінімізувати витрати на технічне обслуговування і ремонт рухомого складу.
Посилання
В. Є. Канарчук, І. П. Курніков, Ю. Х. Савін, і С. І. Андрусенко, Розвиток виробничо-технічної бази підприємств автомобільного транспорту. Київ, Україна: ІСДЛ, 1995.
Ю. Х. Савін, і М. В. Митко, «Доцільність створення виробничих підрозділів з обслуговування та ремонту автомобілів,» Вісник Національного транспортного університету, серія Технічні науки, наук.-техн. зб. вип. 1 (34), с. 424-429, 2016.
В. В. Біліченко, і Є. В. Смирнов, Стратегії технічного розвитку автотранспортних підприємств. Вінниця, Україна: ВНТУ, 2019.
С. І. Андрусенко, і О. С. Бугайчук, Технології підвищення ефективності виробничо-технічної бази підприємств автомобільного транспорту. Київ, Україна: Медінформ, 2017.
В. В. Біліченко, і В. Л. Крещенецький, Механізація та автоматизація технічного обслуговування та ремонту автомобілів на підприємствах автомобільного транспорту. Вінниця, Україна: ВНТУ, 2008.
М. Н. Бідняк, і Н. М. Бондар, Планування інвестицій на автомобільному транспорті України. Київ, Україна, 2000.
##submission.downloads##
-
pdf
Завантажень: 0
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, згодні з такими умовами:
- Автори зберігають авторське право і надають журналу право першої публікації.
- Автори можуть укладати окремі, додаткові договірні угоди з неексклюзивного поширення опублікованої журналом версії статті (наприклад, розмістити її в інститутському репозиторії або опублікувати її в книзі), з визнанням її первісної публікації в цьому журналі.
- Авторам дозволяється і рекомендується розміщувати їхню роботу в Інтернеті (наприклад, в інституційних сховищах або на їхньому сайті) до і під час процесу подачі, оскільки це сприяє продуктивним обмінам, а також швидшому і ширшому цитуванню опублікованих робіт (див. вплив відкритого доступу).
