АНАЛІЗ СУЧАСНИХ ТЕНДЕНЦІЙ ДЕКАРБОНІЗАЦІЇ ТА ЕКОМОДЕРНІЗАЦІЇ ЕНЕРГЕТИКИ УКРАЇНИ І СВІТУ
DOI:
https://doi.org/10.31649/1997-9266-2021-158-5-19-26Ключові слова:
декарбонізація, екомодернізація, поновлювальна енергетика, економіка, зміна кліматуАнотація
Декарбонізація — це не питання моди, а гостра проблема виживання людства. Глобальна зміна клімату — це найепохальніший виклик, з яким стикнулось людство, на довгострокову перспективу і який вимагає негайних дій. Зміна клімату — це одне з основних питань екологічної безпеки. Точніше визначення декарбонізації — це комплекс заходів, методів і технологій, націлених на обмеження темпів глобального потепління. Вони базуються на: 1 — обмеженні видобування та використання вуглецевмісної сировини і 2 — зменшенні викидів парникових газів (насамперед СО2 і випарів Н2О) в атмосферу. Україна відповідно до Паризької угоди (2015 р.) взяла на себе зобов’язання до 2030 року скоротити рівень парникових газів на 40 % (а за оновленими даними і 55 %) у порівнянні з доіндустріальним рівнем (тобто 1990 роком). Однак великий шлях до цілковитої декарбонізації країни тільки починається. Декарбонізація енергетики і економіки в цілому — шлях до спасіння людства і екосистем. Це завдання людство поставило виконати до 2050 року. У протилежному випадку — кліматичної катастрофи уникнути не вдасться. При цьому останні десятиліття стали найтеплішими в історії людства. Площа арктичного льоду скорочується. Підвищення температури атмосфери приблизно на 2 ºС відповідає підвищенню рівня моря на 6метрів і більше. Катастрофічні пожежі, повені, засухи, урагани, цунамі стали нормою. Біологічне різноманіття скорочується (до 1950—60 рр. один вид тварин або рослин зникав на Землі в рік, а сьогодні — один або декілька видів — в день, тобто, щонайменше, ця швидкість зникнення зросла у 365 разів). Океани нагріваються та задихаються від відходів нафти і пластика. І цей екологічно загрозливий перелік, на жаль, можна продовжувати. Таким чином, людству нічого не залишається, як обрати безвуглецевий шлях розвитку, тобто декарбонізацію та екомодернізацюї економіки, альтернативи немає.
Метою статті є аналіз сучасних тенденцій, трендів і процесів декарбонізації та екомодернізації енергетики та промисловості України і світу в умовах глобальних змін клімату.
Посилання
М. П. Кулик, «Аналіз екологічної небезпеки об’єктів теплової енергетики та методів зменшення шкідливих впливів,» Вісник інж. акад. України, вип. 2, с. 253-258, 2014.
Intergovernmental Panel on Climate Change. ISBN 978-0-511-5 4601-3.
Євроінтеграційний портал, Ресурсно-аналітичний центр «Суспільство і довкілля», Європейський зелений курс: можливості та загрози для України, Аналітичний документ, 2020. [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://eu-ua.kmu.gov.ua/analityka/analitychnyy-dokument-yevropeyskyy-zelenyy-kurs-mozhlyvosti-ta-zagrozy-dlya-ukrayiny .
МЗДПРУ, Проєкт аналітичного огляду ІІ Національного визначеного внеску до Паризької угоди, квітень 2021, с. 4-7. [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://mepr.gov.ua.
А. М. Глущенко, «Декарбонізація металургії: роль економічної політики держави,» The Problems of Economy, № 1, с. 340-347, 2020.
М. Білявський, «Україна і глобальна політика декарбонізації,» Центр Разумкова.[Електронний ресурс]. Режим доступу: https://razumkov.org.ua/uploads/article/2021_Ukraine%20and%20the%20Global%20Policy%20of%20Decarbonisation.pdf .
Резолюція Генасамблеї ООН № 45/212. [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://undocs.org/ru/A/RES/45/212 .
«Цілі ЄС щодо захисту клімату,» Interfax – Україна, 2020. [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://ua/interfax.com.ua/news/general/688450.html .
«Зелена металургія: чому в Україні не працює жоден фінансовий стимул для декарбонізації промисловості,» Економічна правда, квітень 2021. (За підтримки «Інтерпайп сталь»).
Рувен Штуббе, і Георг Цахманн, «Назустріч програмі зеленої модернізації України», Вокс Україна, 2021, [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://voxukraine.org/nazustrich-programi-zelenoyi-modernizatsiyi-ukrayiny/ .
##submission.downloads##
-
PDF
Завантажень: 531
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, згодні з такими умовами:
- Автори зберігають авторське право і надають журналу право першої публікації.
- Автори можуть укладати окремі, додаткові договірні угоди з неексклюзивного поширення опублікованої журналом версії статті (наприклад, розмістити її в інститутському репозиторії або опублікувати її в книзі), з визнанням її первісної публікації в цьому журналі.
- Авторам дозволяється і рекомендується розміщувати їхню роботу в Інтернеті (наприклад, в інституційних сховищах або на їхньому сайті) до і під час процесу подачі, оскільки це сприяє продуктивним обмінам, а також швидшому і ширшому цитуванню опублікованих робіт (див. вплив відкритого доступу).