СВІТОВИЙ ДОСВІД ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФОРМУВАННЯ МОДЕЛІ САМОЗБЕРЕЖЕННЯ ЗДОРОВ’Я ЗАЙНЯТОГО НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ
Ключові слова
Анотація
Актуальність статті пов’язана з тим, що сьогодні в Україні, на відміну від багатьох розвинених країн світу, правовим аспектам проблеми формування основ самозбереження здоров’я зайнятого населення, зокрема здоровому способу життя в цілому не приділяється достатньо уваги. Це погіршує не тільки медико-демографічний стан країни, але і несе загрозу для національної, зокрема економічної безпеки.
Метою статті є дослідження міжнародного та вітчизняного досвіду реалізації принципів здорового способу життя як важливого елементу механізму самозбереження здоров’я зайнятого населення та побудова моделі формування його правової складової.
Обґрунтовано необхідність переходу України в соціально-економічній та медико-демографічній політиці до концепції «зменшення шкоди», яка являє собою реалізацію не тільки суто медичних заходів з метою покращення здоров’я людей, а має бути направлена на поведінковий аспект. Запропоновано реалізувати в Україні пріоритети та принципи, які лежать в основі формування державної політики здорового способу життя розвинених країн світу, зокрема, «справедливості», «диверсифікації», «доступності» тощо. Проаналізовано світовий та вітчизняний досвід в сфері реалізації законодавчої бази в напрямку формування здорового способу життя населення та запропоновано рекомендації щодо його використання в Україні. Запропоновано модель формування правової складової організаційно-економічного механізму самозбереження здоров’я населення України, зокрема його трудоактивної частини. Важливим інноваційним елементом зазначеної моделі є використання перспективного міжнародного досвіду та створення «Національного центру здоров’я для зайнятого населення України».
